Пахова грижа – це одна з найбільш розповсюджених патологій що характеризується вип’ячуванням  органа або його частини з черевної порожнини в паховий канал.  Паховий канал це щілина що знаходиться під косими м’язами живота в правій і лівій паховій ділянці. Органами що можуть вип’ячуватись в грижовий мішок часто є товстий та тонкий кишечник та сечовий міхур. Пахові грижі – найбільш часті зовнішні грижі живота і їх частка складає 70% від загального числа гриж. Причинами виникнення пахових гриж служить – вроджена слабкість зв’язок пахового каналу та фасцій і м’язів живота, а також надмірне фізичне навантаження що призводить до підвищення тиску в черевній порожнині (особливо підйом важких предметів, тривале напруження м’язів живота).  Пахові грижі можуть виникати як у чоловіків так і у жінок і візуально проявляються випинанням в ділянці пахового каналу або в мошонці. Іншими симптомами є – зміна розмірів випинання в положенні лежачи та стоячи, а також при фізичному навантаженні,  біль в ділянці в випинання, часте сечовипускання, дискомфорт при ходьбі. Пахова грижа є небезпечним захворюванням, адже без лікування грижа може защемлюватись, що призводить до здавлення органу в грижовому мішку і як наслідком – незворотнім порушенням його функцій. Лікування гриж виключно хірургічне – необхідно ліквідувати дефект каналу через який грижа вийшла. Існує велика кількість методик операцій найуспішнішими з яких є – герніопластика за Шолдайсом (пластика власними таканинами), герніопластика за Ліхтенштейном (пластика пахового каналу поліпропіленовою сіткою) та лапароскопічна герніопластика.

Герніопластика по Шолдайсу,  Ліхтенштейну – це сучасний хірургічний метод оперування гриж передньої черевної стінки. Існують дві методики хірургічного лікування гриж: з натягом і без натягу тканин (tension free). Використовуються два способи: пластика власними тканинами та пластика з використанням додаткових матеріалів. Операція складається з двох основних етапів – видалення грижі, або висічення грижового мішка і пластику, яка полягає в закритті грижових воріт. Операцію можна виконувати як під місцевим так і під спинномозковим знеболенням.

Пластика пахового каналу по Шолдайсу (Shouldice) була розроблена канадськими хірургами на чолі з Шолдайсом. Головний принцип – використання власних тканин пацієнта для закриття грижового дефекту. Дана методика пластики дозволяє оптимально зміцнити задню стінку пахового каналу без використання додаткових матеріалів, вона є найбільш обґрунтованою з анатомічної точки зору.

Ненатяжна пластика по Ліхтенштейну. Цей вид пластики передбачає закриття слабкого місця передньої черевної стінки власними тканинами пацієнта та використання синтетичного сітчастого протеза(поліпропіленової сітки). Цей метод є дуже популярним, тому що при його застосуванні практично не виникають рецидиви, а використання високоякісних імплантатів дозволяє знизити до мінімуму ризик виникнення ускладнень.